Корона має відповідати за стандартом
Результати другої хвилі моніторингу тридцяти ЗМІ у шести областях України щодо їх публікацій, присвячених висвітленню перебігу епідемії COVID-19.
У рамках проекту «Корона має відповідати за стандартом» аналітики громадської організації «Турбота» провели дослідження тридцяти гіперлокальних веб-сайтів у шести областях України. Було обрано по п’ять інформаційних сайтів у Кіровоградській, Хмельницькій, Миколаївській, Полтавській, Запорізькій та Чернівецькій областях. Під час першого етапу моніторингу навесні 2020- го року було досліджено, як і що саме медіа писали про перебіг епідемії COVID-19 у лютому-квітні. Під час другого етапу моніторингу восени 2020-го року було досліджено, як і що саме медіа писали про перебіг епідемії COVID-19 у серпні-вересні. Перелік ЗМІ, що потрапили у поле зору дослідження, подаємо наприкінці
This project was supported by the Media Development Fund of the U.S. Embassy in Ukraine. The views of the authors do not necessarily reflect the official position of the U.S. Government./ Проект здійснено за підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією уряду США.
Причиною для моніторингу стало те, що на початку пандемії Україна опинилась у стані інформаційної турбулентності у зв'язку із поширенням COVID-19, а у розпал захворювання на коронавірус навпаки ми почали спостерігати апатію журналістів до цієї теми. Не зважаючи на зростання кількості хворих, кількість інформаційних матеріалів, присвячених розповсюдженню коронавірусу та заходами протидії, зменшується.
Так само, як і якість цієї інформації. Якщо навесні ми спостерігали досить велику кількість аналітики, коментарів експертів, розвінчування фейків та живих історій, восени це переважно короткі інформаційні повідомлення про кількість хворих у регіоні. Порівняно з весною рівень істерії у гіперлокальних ЗМІ впав, але відсутність аналітичних матеріалів з прогнозами та оцінками ситуації на регіональному рівні вражає.
Ми взяли за основу кілька гіпотез, до яких шукали підтвердження чи спростування. Зокрема, перша гіпотеза стосувалася того, що журналісти тридцяти гіперлокальних ЗМІ, перебуваючи на карантині, а також в самоізоляції, будуть продукувати і публікувати менше матеріалів через брак інформаційних приводів та відсутність доступу до традиційних подій: нарад, круглих столів, інших офлайн заходів. Друга гіпотеза стосувалася того, що за відсутності хворих на коронавірус у кожному конкретному регіоні – принаймні на початку епідемії, - кількість локальних новин про COVID-19 буде нульовою або близькою до нуля. Розберемо обидві гіпотези по порядку, ілюструючи це тими даними, котрі вдалося зібрати під час моніторингу.
Вікторія Талашкевич
Авторка дослідження
Отже, ми почали аналізувати видання у серпні, якраз коли відбувся скачок кількості хворих в Україні до понад 2000 осіб за добу.
Ситуація із новинами у гіперлокальних ЗМІ, які досліджувалися, на відміну від ситуації навесні, тепер майже не відображає події у світі. Акцент – виключно на ситуації у конкретному регіоні.
Ситуація із новинами у гіперлокальних ЗМІ, які досліджувалися, на відміну від ситуації навесні, тепер майже не відображає події у світі. Акцент – виключно на ситуації у конкретному регіоні.
З огляду на це ми встановили наступні періоди моніторингу:
- 27-28 серпня (скачок кількості хворих в Украіні понад 2000 осіб за добу)
- 3-4 вересня (ріст кількості хворих – вже більше 2500 за добу)
- 10-11 вересня (ріст кількості хворих – вже більше 3 000 за добу)
- 17-18 вересня (ріст кількості хворих – вже більше 3 500 за добу)
- 24-25 вересня (послаблення карантину у Києві)
- 27-28 серпня (скачок кількості хворих в Украіні понад 2000 осіб за добу)
- 3-4 вересня (ріст кількості хворих – вже більше 2500 за добу)
- 10-11 вересня (ріст кількості хворих – вже більше 3 000 за добу)
- 17-18 вересня (ріст кількості хворих – вже більше 3 500 за добу)
- 24-25 вересня (послаблення карантину у Києві)
У подальшому ми рахували
- загальну кількість публікацій на сайтах;
- кількість публікацій на сайтах у вказані періоди, присвячену COVID;
- кількість публікацій на сайтах у вказані періоди, присвячену COVID у конкретному регіоні/місті/області;
- формат подачі матеріалів (інформаційні, аналітичні, live-stories)
- наявність чи відсутність фейків;
- кількість експертів та експерток, яких цитують регіональні ЗМІ.
- загальну кількість публікацій на сайтах;
- кількість публікацій на сайтах у вказані періоди, присвячену COVID;
- кількість публікацій на сайтах у вказані періоди, присвячену COVID у конкретному регіоні/місті/області;
- формат подачі матеріалів (інформаційні, аналітичні, live-stories)
- наявність чи відсутність фейків;
- кількість експертів та експерток, яких цитують регіональні ЗМІ.
Перша гіпотеза
На наше переконання, відсутність достовірної та повної інформації, зокрема із думками і аналітикою широкого рангу експертів, у тому числі місцевих, надзвичайно підсилює соціальну напругу, сприяє мові ненависті і створює сприятливі передумови для цькування, поширення випадків фізичного насильства, расової, вікової, гендерної та іншої дискримінації. На гіперлокальному рівні інформаційний вакуум призводить до небезпечної поведінки населення і сприяє поширенню інфекції через низьку доступність алгоритмів звертання за допомогою у критичних ситуаціях.
З огляду на це, давайте повернемося до першої гіпотези, з якою ми працювали. Вона стосувалася того, що зі збільшенням кількості хворих у всіх регіонах журналісти тридцяти гіперлокальних ЗМІ, будуть продукувати і публікувати більше матеріалів про протидію коронавірусу, успішні кейси впровадження карантину і таке інше. У порівнянні з тією кількістю (і якістю), яка була навесні, коли епідемія коронавірусу тільки набирала обертів. Втім, ця гіпотеза не підтвердилася протягом дослідження. Ми з’ясували, що локальні медіа зменшили середню кількість публікацій. Цю інфографіку у динаміці можна подивитися тут
З одного боку, частина моніторингу проводилася у серпні, а влітку кількість інформаційних матеріалів на новинних сайтах загалом падає. Крім того три сайти із тих, які ми досліджували, і які показували досить непогану динаміку кількості матеріалів та якості журналістських публікацій (а це "Мелітополь City", "Старкон.Сіті" та Сайт міста Первомайськ) взагалі закрилися і перестали функціонувати. З іншого боку видання почали публікувати багато матеріалів про підготовку до перебігу місцевих виборів, з’явилися матеріали про війну на Сході України, про події у сферах культури та спорту. Втім, порівнюючи загальну кількість публікацій та кількість публікацій, що були пов’язані з темою перебігу епідемії COVID-19, можна сказати, що якраз у серпні увага до цієї теми взагалі була дуже низька. Ось тут можна переглянути, як змінювалася ситуація протягом дослідження. Хоча, з третьої сторони ми можемо говорити про те, що принаймні на сайтах, які ми аналізували і у період, про який йде мова, не було зафіксовано жодного фейкового або недолугого матеріалу щодо перебігу епідемії COVID-19. Дивіться, як змінювалася кількість матеріалів по всім шести областям
Натомість хочемо процитувати один матеріал, який мав назву «Мішки не обов’язкові: як радять ховати померлих від коронавірусу» і був опублікований на сайті «Гадяч.Сіті». Публікація не тільки має посилання на попередні рішення влади («...Якщо раніше, відповідно до алгоритму МОЗ прийнятого ще навесні, така процедура була обов’язковою, то в серпні рекомендації оновили, і тепер використовувати мішки мають лише за певних обставин...»), але й у спокійній манері коментує Правила безпечного поводження з тілами померлих.
З огляду на це, давайте повернемося до першої гіпотези, з якою ми працювали. Вона стосувалася того, що зі збільшенням кількості хворих у всіх регіонах журналісти тридцяти гіперлокальних ЗМІ, будуть продукувати і публікувати більше матеріалів про протидію коронавірусу, успішні кейси впровадження карантину і таке інше. У порівнянні з тією кількістю (і якістю), яка була навесні, коли епідемія коронавірусу тільки набирала обертів. Втім, ця гіпотеза не підтвердилася протягом дослідження. Ми з’ясували, що локальні медіа зменшили середню кількість публікацій. Цю інфографіку у динаміці можна подивитися тут
З одного боку, частина моніторингу проводилася у серпні, а влітку кількість інформаційних матеріалів на новинних сайтах загалом падає. Крім того три сайти із тих, які ми досліджували, і які показували досить непогану динаміку кількості матеріалів та якості журналістських публікацій (а це "Мелітополь City", "Старкон.Сіті" та Сайт міста Первомайськ) взагалі закрилися і перестали функціонувати. З іншого боку видання почали публікувати багато матеріалів про підготовку до перебігу місцевих виборів, з’явилися матеріали про війну на Сході України, про події у сферах культури та спорту. Втім, порівнюючи загальну кількість публікацій та кількість публікацій, що були пов’язані з темою перебігу епідемії COVID-19, можна сказати, що якраз у серпні увага до цієї теми взагалі була дуже низька. Ось тут можна переглянути, як змінювалася ситуація протягом дослідження. Хоча, з третьої сторони ми можемо говорити про те, що принаймні на сайтах, які ми аналізували і у період, про який йде мова, не було зафіксовано жодного фейкового або недолугого матеріалу щодо перебігу епідемії COVID-19. Дивіться, як змінювалася кількість матеріалів по всім шести областям
Натомість хочемо процитувати один матеріал, який мав назву «Мішки не обов’язкові: як радять ховати померлих від коронавірусу» і був опублікований на сайті «Гадяч.Сіті». Публікація не тільки має посилання на попередні рішення влади («...Якщо раніше, відповідно до алгоритму МОЗ прийнятого ще навесні, така процедура була обов’язковою, то в серпні рекомендації оновили, і тепер використовувати мішки мають лише за певних обставин...»), але й у спокійній манері коментує Правила безпечного поводження з тілами померлих.
На наступному слайді відображено загальна кількість публікацій, які з’явилися на всіх тридцяти сайтах, що підлягали моніторингу, у шести областях України. Сині стовпчики відображають загальну кількість публікацій у кожній області, що з’явилися протягом періоду моніторингу (на п’яти сайтах). Червоні стовпчики показують, яка кількість матеріалів у цій області була загалом дотична до тематики COVID-19. Зелені стовпчики відображають ту кількість матеріалів, які вийшли на сайтах у кожному регіоні та відображали події і ситуацію із поширенням або протидією поширенню COVID-19 у даному місті, районі, області. Як бачите, кількість публікацій з тематики, котру ми досліджували, досить мала. Порівнюючи з першим етапом проведення моніторингу, в середньому кількість публікацій зменшилася на третину, а по окремим областям – вдвічі. Тим не менше, на всіх сайтах фокус уваги змістився на регіональні матеріали. Якщо видання і писали про коронавірус, то якраз про ситуацію у своїх населених пунктах, своїх районах, своїй області. Зникли матеріали про ситуацію у світі і максимально зменшилася кількість повідомлень загального характеру про Україну. Цифри, статистика, подекуди – інформація про постанови Кабінету міністрів. Тут можна подивитися інфографіку у динаміці
Вікторія Талашкевич
Авторка дослідження
На наступних слайдах ми зобразили червоними колами загальну кількість публікацій, які з’явилися на всіх тридцяти сайтах, що підлягали моніторингу, у шести областях України. Можна бачити, що, безвідносно до окремих ЗМІ, загальна кількість матеріалів, що їх продукували місцеві новинні сайти, була найбільшою (протягом періоду моніторингу) у Миколаївській та Полтавській областях, а найменша – у Чернівецькій. Ця ситуація є аналогічною тій, яка досліджувалася навесні 2020-го року. Далі ми зобразили синіми колами загальну кількість публікацій, які стосувалися тематики поширення чи протидії COVID-19 на всіх тридцяти сайтах, що підлягали моніторингу, у шести областях України.
Можна бачити, що, безвідносно до окремих ЗМІ, загальна кількість матеріалів, що їх продукували місцеві сайти, була найбільшою (протягом періоду моніторингу) у Миколаївській області, а найменша – у Чернівецькій. Це також відповідає тенденціям, котрі були досліджені під час першого етапу моніторингу.
Окремо ми зобразили червоними колами загальну кількість публікацій, які стосувалися регіонального виміру поширення чи протидії COVID-19 на всіх тридцяти сайтах, що підлягали моніторингу, у шести областях України.
Окремо ми зобразили червоними колами загальну кількість публікацій, які стосувалися регіонального виміру поширення чи протидії COVID-19 на всіх тридцяти сайтах, що підлягали моніторингу, у шести областях України.
Можна бачити, що, безвідносно до окремих ЗМІ, загальна кількість матеріалів, що їх продукували місцеві сайти, була найбільшою (протягом періоду моніторингу) у Миколаївській області, приблизно однакова у Кіровоградській та Полтавській областях, а найменша – у Чернівецькій.
Це тим більше дивно, що саме у Чернівецькій області були раніше, аніж в інших регіонах, виявлені випадки захворювання на коронавірус, тим часом як у Миколаївській тільки у квітні почала рости кількість хворих. Це означає, що саме чернівецькі ЗМІ мали як більше уваги приділяти цій темі навесні, так і тримати руку на пульсі подій влітку та восени.
Це тим більше дивно, що саме у Чернівецькій області були раніше, аніж в інших регіонах, виявлені випадки захворювання на коронавірус, тим часом як у Миколаївській тільки у квітні почала рости кількість хворих. Це означає, що саме чернівецькі ЗМІ мали як більше уваги приділяти цій темі навесні, так і тримати руку на пульсі подій влітку та восени.
Також ми досліджували гендерний аспект коментування подій навколо поширення чи протидії COVID-19. Тобто, кількість чоловіків та жінок, які коментували COVID-публікації. Хочемо відразу відзначити, що ситуація суттєво погіршилася. По-перше, кількість коментаторів взагалі зменшилася, порівняно з весною. Тобто, живих людей, на думку чи слова яких посилаються журналісти, на сайтах фактично немає. По-друге, у п’яти областях із шести суттєво погіршилася ситуація із гендерним балансом. Зокрема, у Чернівецькій області жінки взагалі не коментували ситуацію. І тільки у Запорізькій області кількість жінок, які коментували ситуацію, була в 1,3 більшою, аніж кількість чоловіків.
На наступному слайді (№35) ми для наочності позначили червоними колами кількість чоловіків-експертів, які коментували публікації, а синіми колами - кількість жінок-експерток.
Тож, можна побачити, що:
- у Миколаївській області жінки коментували ситуацію у 2,9 рази рідше, аніж чоловіки;
- у Кіровоградській області жінки коментували ситуацію у 1,3 рази рідше, ніж чоловіки;
- у Полтавській області жінки коментували ситуацію у 4 рази рідше, аніж чоловіки;
- у Хмельницькій області жінки коментували ситуацію у 3,5 рази рідше, аніж чоловіки.
Тож, можна побачити, що:
- у Миколаївській області жінки коментували ситуацію у 2,9 рази рідше, аніж чоловіки;
- у Кіровоградській області жінки коментували ситуацію у 1,3 рази рідше, ніж чоловіки;
- у Полтавській області жінки коментували ситуацію у 4 рази рідше, аніж чоловіки;
- у Хмельницькій області жінки коментували ситуацію у 3,5 рази рідше, аніж чоловіки.
Найчастіше серед експерток, до яких зверталися за коментарями, або яких цитували більшість медіа, що потрапили у поле зору моніторингу, були місцеві головні санітарні лікарки, заступниці міських голів, керівниці департаментів освіти та охорони здоров’я, директорки шкіл, де були зафіксовані випадки коронавірусу, або головні лікарки місцевих медичних установ.
Повністю пропали з регіональних Інтернет-медіа популярні навесні уповноважена Верховної Ради з прав людини, еспертки рівня Кабінет Міністрів, народні депутатки, тощо.
Повністю пропали з регіональних Інтернет-медіа популярні навесні уповноважена Верховної Ради з прав людини, еспертки рівня Кабінет Міністрів, народні депутатки, тощо.
Також ми зробили окрему розбивку по регіонам – на цих слайдах наочно показано, якою є ситуація у кожній з досліджуваних областей.
У Миколаївській області жінки коментували ситуацію у 2,9 рази рідше, аніж чоловіки. Загалом серед експерток, до яких зверталися за коментарями, або яких цитували п’ять місцевих медіа, що потрапили у поле зору моніторингу, були представниці органів влади та місцевого самоврядування (депутатка Тетяна Демченко, керівниця міського відділу здоров’я Ірина Ніколаєва та управління освіти Анна Личко), а також представниці сфери медицини – головні лікарки, педіатри, гінекологи.
У Чернівецькій області жінки взагалі не коментували ситуацію, а у Полтавській жінки коментували ситуацію у 4 рази рідше, аніж чоловіки. Загалом серед експерток, до яких зверталися за коментарями, було всього двоє осіб – це заступниця Міністра освіти і науки України Любомира Мандзій та директорка Покровськобагачанської школи Лідія Ситнікова. У Хмельницькій області, майже так само, як і навесні, жінки коментували ситуацію у 3,5 рази рідше, аніж чоловіки. Але по кількості – це так само двоє осіб, як у Полтавській області. Це заступниця голови ОДА Оксана Ситницька та медична директорка СМСЧ Нетішина Валентина Щукла.
І тільки у Запорізькій області кількість жінок, які коментували ситуацію, була в 1,3 більшою, аніж кількість чоловіків Зокрема, серед експерток, до яких зверталися за коментарями, або яких цитували медіа, що потрапили у поле зору моніторингу, були радниця губернатора Запорізької облдержадміністрації Олена Теряєва, завідувачка Бердянською філією обласного лабораторного центру Олександра Кікарош, директорка навчального закладу Анжела Благодаренко та начальниця відділу освіти Ганна Карнаух.
Друга гіпотеза
З огляду на це, давайте повернемося до другої гіпотези, з якою ми працювали. Вона стосувалася того, що за наявності як хворих на коронавірус, так і одужавших після коронавірусу у кожному конкретному регіоні, локальні медіа шукатимуть героїв та героїнь для своїх історій про перебіг пандемії COVID-19. Як ми бачимо, все відбулося навпаки – кількість місцевих експертів та героїв, експерток та героїнь, зменшилися.
У розрізі кожної з областей на слайдах відображено ту кількість публікацій, які з’явилися загалом на всіх сайтах, що підлягали моніторингу, а також масив новин про коронавірус (слайди №43-48). Синім кольором виділено загальну кількість публікацій, які з’явилися на сайтах протягом періоду моніторингу. Червоним кольором позначено кількість публікацій, які були загалом дотичними до тематики COVID-19, а зеленим кольором – масив новин, які відображали події та ситуацію із поширенням або протидією поширенню COVID-19 у даному місті, районі та області.
У розрізі кожної з областей на слайдах відображено ту кількість публікацій, які з’явилися загалом на всіх сайтах, що підлягали моніторингу, а також масив новин про коронавірус (слайди №43-48). Синім кольором виділено загальну кількість публікацій, які з’явилися на сайтах протягом періоду моніторингу. Червоним кольором позначено кількість публікацій, які були загалом дотичними до тематики COVID-19, а зеленим кольором – масив новин, які відображали події та ситуацію із поширенням або протидією поширенню COVID-19 у даному місті, районі та області.
Якість медіа матеріалів знизилась
Порівняно з першим етапом моніторингу навесні, кількість матеріалів про COVІD зменшилась, а якість - впала
Дивлячись на інфографіки, а також порівнюючи цифри у табличках, які ми підготували для написання аналітики, можна явно бачити, що масив новин про коронавірус займає малу частину від матеріалів, що їх готують гіперлокальні ЗМІ, не зважаючи на загальний ріст кількості хворих на коронавірус по Україні і в означених областях.
При цьому якість цих матеріалів навіть погіршується. Зокрема, порівняно з весною, на сайтах фактично зникли аналітичні матеріали, які б пояснювали ситуацію чи її наслідки.
При цьому якість цих матеріалів навіть погіршується. Зокрема, порівняно з весною, на сайтах фактично зникли аналітичні матеріали, які б пояснювали ситуацію чи її наслідки.
Також звелися до нуля історії реальних людей, які живуть у цьому ж місті чи районі, і так само перебувають в ізоляції, або, навпаки, ризикуючи життям рятують інших чи допомагають нужденним.
Серія останніх у цьому дослідження слайдів ілюструє, відповідно до різних періодів моніторингу, різну кількість матеріалів певних жанрів, що були опубліковані у виданнях. Найбільша кількість матеріалів, очевидно, є інформаційними по своїй формі і змісту. У той же час аналітичні матеріали або передруковані із загальноукраїнських видань, або є результатом публікацій матеріалів прес-служб (Національної служби здоров’я, тощо). Так само бракує і цікавих життєвих історій про те, як люди долають труднощі карантину та самоізоляції, або допомагають іншим людям боротися з наслідками пандемії.
Серія останніх у цьому дослідження слайдів ілюструє, відповідно до різних періодів моніторингу, різну кількість матеріалів певних жанрів, що були опубліковані у виданнях. Найбільша кількість матеріалів, очевидно, є інформаційними по своїй формі і змісту. У той же час аналітичні матеріали або передруковані із загальноукраїнських видань, або є результатом публікацій матеріалів прес-служб (Національної служби здоров’я, тощо). Так само бракує і цікавих життєвих історій про те, як люди долають труднощі карантину та самоізоляції, або допомагають іншим людям боротися з наслідками пандемії.
Головні висновки
Ці підсумки ляжуть в основу створення аналітичних матеріалів для медіа та формування подальшої стратегії методичної підтримки медіа.
Висновок один
Гіперлокальні ЗМІ у всіх областях, які потрапили у поле зору моніторингу, вже розібралися із фейками та навчилися їх уникати. Це гарний знак, адже здатність саме гіперлокальних медіа протистояти фейкам та маніпулятивним матеріалам у регіональному інформаційному полі є запорукою стабільності ситуації у кожному населеному пункті та пониження рівня соціальної напруги; втім місцеві редакції все ще потребують підвищення якості матеріалів у площині створення аналітичних статей та репортажів у форматі live-story.
Висновок два
Рівень довіри населення до матеріалів у локальних ЗМІ залежить від кількості і якості коментарів живих, реальних експертів та експерток, які живуть на цій же території, мають схожий досвід перебування в умовах карантину та володіють експертизою, але редактори та редакторки місцевих Інтернет-медіа, очевидно, цього не розуміють і цим не користуються.
Висновок три
Жінки, які володіють експертизою із тем, дотичних до протидії поширення корона вірусу, все ще буде мало цитовані місцевими медіа та не залучені повністю до коментування, пояснення ситуації; в окремих областях жінки-експертки очевидно витіснені на маргінес інформаційного простору, і якщо ця тенденція проводжуватиметься, то неспроможність локальних ЗМІ якісно висвітлювати перебіг епідемії та заходи протидії буде поглиблюватися.
Перелік ЗМІ, що були проаналізовані: 1. Кіровоградська область («Голос Громади», «Світловодськ», «Комора. Інфо», «Моя Олександрія» та «Новомиргородські вісті»). 2. Миколаївська область («Сайт міста Первомайськ», «Сайт міста Коблево», «Барометр Южноукраїнська», «Снігурівка-Інфо», «Сайт 0512»). 3. Чернівецька область («Глибока.Info», «Заставна сьогодні», «IA «Новоселиччина», «Північно-Бесарабський портал», «Сторожинець.інфо»). 4. Полтавська область («КременчукTODAY», «ЛохвицяNews», «Гадяч.City», «Сайт міста Лубни», «Хорол онлайн»). 5. Запорізька область («Енергодар City», «Гуляйполе City», «Мелітополь City», «Pro.berdiansk.biz» та «Pro.primorsk.biz»). 6. Хмельницька область («Вечірній Камянець», «ІА «Вдало.Інфо», «Старкон.Сіті», «3849 Кам'янець-подільський», «Новини Поділля»).
Посилання на Фейсбук-сторінку громадської організації "Турбота" та Інстаграм-профіль проекту
